І в дощ,і в сніг не дивлячись на втому

Як пес,що одиноко бродить сам

Я йду з роботи,я іду додому

Дорогою,що стала вже життям

Дорога виміром в годину

Уже не вечір,- ще не ніч

І я одним-одна людина

Лише з душею віч-на-віч

Дорога сіра, часом мокра...

Дорога різна,як життя-

То страх,як під мечем Софокла

То роздуми над сутністтю буття.

То як в житті, пухнасто, біло

А під сніжком підступний лід

І я іду по ньому сміло...

А оглядаюсь- деж мій слід?