Пізня осінь плакала дощами.

Наче сльози, краплі по вікні

Довгими холодними ночами

Я тебе чекала увісні.

Він не той кричало небо сіре,

Хмарами сповите, а мені-

Під ногами листя почорніле,

А в душі - троянди чарівні.

І коли густою пеленою,

Мокру землю застилав туман,

Я тобі, коханому, одному

Знов прощала зради і обман.

        *         *         *

Пахне осінь грушами медовими

За плечима добрий шмат життя

І лисками жовтими, кленовими

Нашу повість вітер розвіва.

Павутинка бабиного літа

Хмаркою полями полетить,

У дітей давно свої вже діти

Час летить, минає час як мить...

Закричали в небі дикі гуси

Попливли ключем у синю даль

Я з журбою їм у слід дивлюся,

А тобі незрозуміти. Жаль.