Назвав тебе,колись,твій тато,- Віра

У спадок від бабусь,на довгий,кажуть,вік

Щоб доленька,як зіронька,горіла 

На щастя,на здоров"я з року в рік 

Дала ім"я матуся,-Вероніка

І теж просила матінку святу 

Щоб і здоров"я мала ти довіку

І щастя,і чаруючу красу.

Два імені...- від Бога янголята...

Та берегти повинні на землі

Як два крила - надійні руки тата

І два крила, то руки мами золоті.

Але не розумієш ти, маленька,

Чому вони тепер зовсім чужі.

Чому матуся плакала тихенько,

Чому є тато лиш у вихідні.

Коли з вечірньою святою колядою,

Зорею,над засніженим селом,

Снопа на покуті рясною бородою

Збере Різдво родину за столом

Чекають люди дива, а для мене

Було б найкращим дивом від усіх

Якби ви з мамою,- як щастя незбагнене 

З"явились на святковий наш поріг.

Тож будь щаслива Віра-Вероніка

Щоб Дід Мороз,-червоний в нього ніс

Тобі, ріднесенька, на щастя і на втіху

Найкращі іграшки в мішку своїм приніс.